вираз тієї самої
сили уяви,
тільки в першому разі уява звернена
до голови,
а в другому – до серця.
Т.Хілл
Математика, як це не здається на перший погляд парадоксальним, у певному розумінні – "родичка" поезії. Незважаючи на всю свою складність і абстрактність, вона багато містить у собі художнього, образного – і в шляхах творення, і в характері існування. Дехто навіть говорить про "математичні образи" як про властивий математиці спосіб пізнання світу. В усякому разі, безперечно, що математика справді-таки поезія, поезія думки, "поезія логіки ідей", як говорив А. Ейнштейн, а математичні формули й закони не тільки виражають істотні особливості об'єктивного світу, а й відображають "справжню, глибоку красу природи". Як мистецтво дарує людині красу чуттєвого, так математика дарує людині красу розумового. Недаремно ж так багато великих математиків були ревними шанувальниками поезії, а чимало поетів висловлювало своє захоплення стрункістю та красою математичної думки.
З давніх-давен про славу математики, про її красу, логічність, стислість, бездоганну послідовність, дивовижні її результати писали не тільки великі математики, а й філософи, письменники, політики. Найкращі, найвлучніші, найдотепніші їхні висловлювання ставали крилатими афоризмами, а цитати з оригінальних творів найвидатніших учених переходили з покоління в покоління і ставали теж, у певному розумінні, сторінками історії розвитку математики. У наукових працях, листуванні, спогадах учених, зокрема математиків, починаючи від часів Платона й Архімеда і до наших днів можна знайти немало цікавих, глибоких і оригінальних думок про математику, її розвиток тощо. Ці афоризми й висловлювання допомагають повніше розкрити різні сторони математичної науки, надихають і підбадьорюють тих, хто входить у чарівно казковий світ цифр, чисел і фігур, тих, хто присвячує цьому світові своє життя...
Чи знаєте Ви, що …
- Гіпотеза про походження арабських цифр вперше була висловлена О. С.Пушкіним.
- Відомий російський драматург і поет Олександр Сергійович Грибоєдов, автор комедії „Горе от ума”, закінчив три факультети Московського університету, в тому числі і фізико-математичний.
- Дочка відомого поета Байрона Ада Лавлейс була автором першої мови для обчислювальних машин.
- Шарль Перро, автор „Червоної шапочки”, написав казку „Кохання циркуля та лінійки”.
- Англійський математик Дж. Сільвестер написав сонет „Небесна муза”, який присвятив першій російській жінці-математику Софії Ковалевській.
- Говорять, що кузен Жуля Верна математик Анрі Гарсе зробив на прохання письменника обчислення для його роману „Із Землі на місяць”, які обгрунтували можливість міжпланетної подорожі, якщо снаряду відразу буде надано початкової швидкості 11 км/с і ці математичні викладки внесені в текст роману.
- Прочитавши казку Льюїса Керролла „Аліса в країні чудес”, англійська королева так захопилася нею, що наказала принести їй усі книжки чарівного казкаря. Якими ж були здивування та розчарування, коли їй принесли книжки, на кожній сторінці яких рясніли формули і незрозумілі терміни. Королева не знала, що автор „Аліси” Льюїс Керролл був математиком Чарлзом Латуїджом Доджсоном.
- Наполеон Бонапарт писав математичні роботи і один геометричний факт називається " Задача Наполеона".
- Л.М.Толстой, автор роману "Війна і мир", писав підручники для початкової школи і, зокрема, підручник арифметики.
- О.С.Пушкін написав такі рядки: "Натхнення потрібно в геометрії, як і в поезії".
- М.Ю.Лермонтов цікавився математикою і міг до пізньої ночі розвязувати яку - небудь математичну задачу.
- Таджицький учений і поет Омар Хайям - творець поетичної форми - рубаї ( чотири рядки, лише три з яких рифмуються між собою) , винайшов геометричний спосіб розв̕ язування кубічних рівнянь.
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки -
І бачу, що нічого я не знаю.
Коли у небуття і ймення наше кане,
Не згасне сонечко у небі полум̕ яне.
Нас не було, та світ не був від того гірший,
Він не погіршає й тоді, як нас не стане.
Хоч я не шліфував покірності перлину
І тягаря гріхів з плечей своїх не скину,
Все ж не пускаюся я берега надії,
Бо тільки істину я визнаю єдину.
Омар Хайям
- Софія Василівна Ковалевська – професор математики говорила про математику так: «Це наука, що вимагає найбільш фантазії, не можна бути математиком, не будучи в той же час поетом у душі». Вона - великий математик, вона - визнаний письменник і поет.
Чи не приходилось вам часом
Серед юрби де-небудь бути
І пісню пристрасну, прекрасну
Там несподівано почути?
Неждано хвиля з літ минулих
До серця вашого прилине,
Розбудить пам'ять при заснулу
Про все, що рідне вам і миле.
І вам здавалось, що ці звуки
В дитинстві чули ви не раз.
Так в них багато щастя й муки,
І це стосується лиш вас.
Ви квапилися звичним слухом
Наспів знайомий упіймати,
Хотілось вам за кожним звуком,
За кожним словом слідкувати.
Та ось мелодія завмерла.
А потім зовсім зупинилась…
Так без кінця і без початку
Назавжди пісня ця лишилась.
С.В.Ковалевська
Література і математика—це два могутніх знаряддя пізнання світу, частиною якого є й сама людина. Не протистояння, а поєднання мистецтва і науки вносить гармонію і красу у світ! Будьте різнобічно освіченими!
Проникаючи в зоряні далі,
В таємниці земної кори,
Математика всіх закликає:
Ти міркуй, фантазуй і твори!
Переклад поезій на математичну мову
Тарас Шевченко
„ Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть. ”
13 9 48
15 8 43
512 38
16 30 23
О. Пушкін.
„ Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты. ”
17 30 48
140 10 01
126 138
140 3 501
В. Маяковський.
„Крошка сын к отцу пришел
И спросила кроха:
-Что такое „хорошо”
И что такое „плохо”?
2 46 38 1
116 14 20!
15 14 21
140 0 17!
Паралельні прямі
Дві палочки, дві лінії
Сварилися весь вік:
Ніколи не зустрінуться
І дивляться лиш в бік.
- У мене є стежинонька,
Навіщо мені ти?
Сварилися, цуралися,
А рідні ж дві сестри!
Надумав помирити їх
Мудренький промінець,
Поставив кожній крапочку
І діл усіх вінець!
І лінії-сестриченьки
Теж стали промінці.
І знову вони сваряться -
Летять у два кінці.
Прийшла на поміч крапочка
Вмостилась на пряму.
І зупинила рух стрімкий
- Відрізком будь йому!
І стали два відрізочки -
Нікуди не біжать,
Але й миритись, лишенько,
Теж знову не спішать.
Звернулась геометрія
До всіх своїх дітей:
- Не треба вам мирити їх.
Немає тих дверей,
Куди б вони разом зайшли,
Як рідні дві сестри.
Помирите, побачите –
Зазнаєте біди.
Будинки вмить попадають,
Трамваї полетять,
Електрика знеструмиться!
Чому? Вам слід це знать!
Тож конкурс і питаннячко:
Скажіть же ви чому,
Не слід мирить сестричку вам -
Паралельну пряму.
Подумайте гарнесенько,
Не треба вам кунять,
Якщо вони помиряться,
Чого нам слід чекать.
Ще з часів Піфагорійців, видатні математики захопились
поезією і навіть намагалися писати самостійно.
Ж. Дьедонне казав: прагнення математиків всіх часів:
допитливість і потяг до краси ”. Велике математичне дарування зазвичай
поєднується з проявом творчої цікавості до поезії.
Основою поезії являється Рима
Сама ж Рима – це переносна симетрія віршових
кінцівок. Потреба симетрії кінцівок
приводить до наступних необхідних умов Рими:
1) Римовані слова повинні мати однакову кількість складів
після наголошеної голосної;
2) Наголошені голосні повинні звучати однаково;
3)звуки після
наголошеної голосної повинні бути схожими.
В студентські роки математика не приймалася юним О.С.
Пушкіним, як дорогий серцю предмет. Однак, коли він писав про своє прагнення «в
просвещении стать с веком на равнее», поет, однозначно проявляв велику
цікавість до математики, що знайшло відображення в його геніальних творіннях.
В матеріалах записних книжок Пушкіна за 1835 рік
міститься гіпотеза про походження форми цифр: «Форма цифр арабських составлена
из следующей фигуры: AD (1), ABDC (2), ABECD (3), ABD+AE (4). Русские цифры
составлены по тому же образцу».
«Золотим поділом (божественною пропорцією ”) називали
математики середньовіччя поділ відрізки, при якому довжина всього відрізку
відноситься до довжини його більшої частини, як довжина більшої частини до
меншої. Це відношення приблизно = 0,618 або 5/8.
Ряд чисел 0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55 і т.д..
Відомий як ряд Фібоначчі. Унікальність послідовності чисел, в тому що кожен її
член, починаючи з третього дорівнює сумі двох попередніх 2 + 3 = 5; 3 + 5 = 8;
5 + 8 = 13, 8 + 13 = 21; 13 + 21 = 34 і т.д.., а відношення суміжних чисел ряду
наближається до відношення золотого поділу.
Наприклад , в правильній
пятикінечній зірці, кожен сегмент ділить перетинаючим його сегментом в золотому
поділі(відношення синього відрізка до зеленого, червоного до синього, зеленого до
фіолетового, рівні).
Коментарі
Дописати коментар